Тема: Теоретичні засади галузевого, міжгалузевого та регіонального управління.

Лекція №24

План

1. Зміст галузевого управління.

2. Особливість міжгалузевого управління.

3. Специфіка регіонального управління, за АП.

1.

Галузеве управління насамперед належить до компетенції міністерств, а в областях, районах, містах — відповідних галузевих відділів і управлінь державних органів виконавчої влади.

Галузевому управлінню притаманні вертикальні (лінійні) правові відносини, інакше кажучи, відносини прямої підпорядкованості, які складаються між органами управління й керованими ними об'єктами.

Об'єктами галузевого управління є певна сукупність суб'єктів господарської, соціально-культурної чи адміністративно-політичної діяльності, що виконують функції однорідного призначення.

В адміністративному праві одним з основних понять виступає категорія державного управління. Його зміст полягає в тому, що спеціальні органи здійснюють специфічну притаманну виключно їм діяльність, щодо управлінських функцій стосовно об`єктів управління. Державне управління умовно можна поділити на три категорії:

· галузеве - управління певними напрямами розвитку держави;

· міжгалузеве - управління певними комплексами ( майновими, регіональними та інше );

· регіональне - управління певним географічним об`єктом, який має адміністративно-територіальний поділ, структуру.

Галузеве управління здійснюється міністерствами, а в областях районах і містах - відповідними галузевими відділеннями державних ОВВ. Галузевому управлінню притаманні вертикальні правові відносини.

Вертикальні відносини - це відносини прямого підпорядкування між органами управління та керованими ними об`єктами.

Об`єкти галузевого управління - це певна сукупність господарської, соціально-культурної, чи адміністративно-політичної діяльності, що виконує функції однорідного призначення.

Такими об'єктами можуть виступати:

1) підприємства і установи, що випускають однорідну продукцію, задовольняють суспільні потреби ( підприємства харчової промисловості, установи - міністерство освіти ).



2) форма власності на якій засновано підприємство, установа має значення виключно для виявлення ступеня та форми галузевого або керуючого впливу;

3) головною ознакою даних підприємств і установ є їх однорідність ( однотипність ), щодо виробництва або суспільно корисної діяльності;

4) іншими об'єктами галузевого управління можуть бути підрозділи даної галузі в певних адміністративно-територіальних одиницях, що підпорядковані певному міністерству;

Зміст галузевого управління полягає в організації ефективного функціонування підпорядкованих систем.

Особливості змісту галузевого управління:

· галузеве управління охоплює комплекс централізованих і децентралізованих комплексів ( систем ) і оперативних форм діяльності, міністерств та ОВВ спеціальної компетенції.

· галузеве управління полягає в єдиному технічному, політичному, фінансовому, науково-технічному, забезпеченні, роботі з кадрами, здійснення контролю та обліку відповідних систем, що є об'єктами управління;

· формується у відповідності до особливих конкретних секторів економічної сфери, культурної та адміністративно-політичної діяльності;

· порядок здійснення галузевого управління визначається у відповідних законах, які регулюють відносини галузевого характеру, в положенні про конкретні органи державного управління;

· функції державного управління в різних галузях здійснюють міністерства і інші органи відповідно до положень про них. В даних положеннях, закріплюються основні положення, а також інші види діяльності, щодо керівництва певними галузями;

· територіальні органи, міністерства і відомства є важливою складовою частиною єдиної системи;

В КУ законодавець що належне концептування сил в керівному апараті можливе лише при застосуванні галузевого принципу управління.

2.

Міжгалузевим управлінням є виконавча і розпорядча діяльність, яку здійснюють ОДУ наділені надвідомчими повноваженнями ( в тому числі, щодо організації непідпорядкованих їм об'єктів ), під час якої забезпечується злагодженість дій при вирішенні загально-державних і міжгалузевих завдань.

Особливість міжгалузевого управління:

· на відміну від галузевого управління в системі міжгалузевого управління мають місце відносини горизонтального характеру - тобто відносини між такими суб'єктами, які не підпорядковуються один одному;

· міжгалузева виконавча і розпорядча діяльність покладено на відповідні інспекції, комітети, лише в окремих випадках на міністерства і відомства;

· такі органи здійснюють міжгалузеву координацію з питань, що належать до їх компетенції, а також певне регулювання за сферами діяльності.

Межі дії міжгалузевого управління, як правило поширюються на декілька галузей, при цьому в сучасних умовах, коло питань, щодо міжгалузевого управління розширюється і збільшується, через появу нових видів суспільних відносин в даних галузях. Межі дії міжгалузевого управління мають два основні аспекти:

1) поряд з державним сектором економічний акт розвивається на державному рівні, який обумовлює появу нових об'єктів управління;

2) інтереси розвитку ринкових відносин вимагають створення таких, які створюють економічні, соціально-культурні і політичні зв'язки.

Сутність надвідомчих повноважень органів міжгалузевого управління полягає в тому, що акти видані в межах компетенції, є обов'язковими для всіх органів державного управління, ОМС та тих міністарств і відомств, що прямо не підпорядковані, органу який видав даний акт. Специфіка цих повноважень полягає в тому, що органи міжвідомчих повноважень можуть відповідати за впровадження міжгалузевих актів управління на всіх рівнях ієрархії державного управління.

Методи міжгалузевого управління - способи і прийоми, які використовують органи міжгалузевого управління. Такими методами є:

· метод погодження - означає прийняття рішень виключно в системі загального управління державою, з уразуванням всіх можливих варіантів розвитку подій при впровадженні даного акту;

· метод координації - полягає в одночасному виконанні інструкції для кожного галузевого об'єкту з урахуванням специфіки його виконання;

· метод планування - передбачає визначення перспектив від впроваджених актів в кожній галузі окремо та визначення меж впливу на дану галузь;

Принципи міжгалузевого управління:

· законності та верховенства права - передбачає підпорядкування актів міжгалузевого управління, галузевим стандартам;

· системності - передбачає видання актів управління в певній системі, послідовності, логічності та взаємозв`язку, що дозволяє уникнути невпорядкованості та конфліктів між даними НПА;

· економічності - одним з основних результатів від впровадження актів управління повинна ставати ефективна реальна економія коштів або їх оптимальне використання;

· постійності - пердбачає здійснення міжгалузевого управління в часі і просторі на протязі всієї дії міжгалузевого акту, в процесах від видання акту, до контролю за його виконанням і розрахунком реального ефекту.

Рівні міжгалузевого управління:

1. Мікрорівень.

2. Макрорівень.

3. Міжнародний.

1. На мікрорівні визначається загально-державна економічна політика, щодо певних галузей. Визначення ринків різних видів послуг та продукції. Об`єктом на мікрорівні виступають конкретні рівні економіки, або виключна спеціалізація галузі. На мікрорівні виконується завдання підтримки економіки галузі, ефективності підприємств, реорганізації та лквідації малоєфективних господарських суб`єктів, організація попереднього процесу з метою галузевого зростання цін ( міжгалузеві заходи антиінфляційного характеру ).

2. Макрорівень визначає загальну політику, на рівні держави, встановлення податків і гарантія визначення граничної величини податку, підтримка загально-державної діяльності. Завдання міжгалузевого управління на макрорівні:

· формування ефективних секторів виробництва;

· поліпшення клімату;

· фінансування експорту і імпорту;

· здійснення заходів по захисту, вітчизняного виробника;

3. Визначає статус держави на міжнародному рівні співробітництва, пердбачає здійснення заходів щодо ефективного використання наявних ресурсів з метою досягнення економічних і політичних цілей. На міжнародному рівні розглядається питання підвищення рівня захисту країни, дає максимальний ефект від використання ресурсів, політичних інвестицій країни, підвищення конкурентності загально-державних галузей економіки ( виробництво зброї).

3.

У законодавстві під поняттям регіон розуміється частина території України, яка володіє сукупністю природних, соціально-економічних, національно-культурних та інших умов.

Специфіка регіонального управління полягає в тому, що кордони регіонів можуть не співпадати з межами поділу, а регіон може об`єднувати теиторію декількох одиниць.

Регіональне управління - це діяльність місцевих ОВВ, які діють у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Суб'єктами регіонального управління є області, районні, міські в Києві та Севастополі державні управління. Така діяльність грунтується на актах, що прийняті ВРУ, указах ПУ, затверджених КМУ, чи ОМС.

Засади здійснення регіонального управління:

· забезпечення однакового застосування законів на підпорядкованих територіях;

· особиста відповідальність керівництва за стан регіону;

· поєднання загально-державних і суспільних інтересів ( адекватність );

· надання необхідної інформації громадянам, організаціям;

· регіональне управління виявляється в компетенції органів самоврядування, відносно місцевих органів, які їм підзвітні;


5333078489200907.html
5333153451433383.html
    PR.RU™